Досвід роботи

Опис досвіду роботи учителя фізичної культури                  Іванчицької загальноосвітньої школи І – ІІ  ступенів

Масюка Віктора Івановича

 Свою  педагогічну  діяльність розпочав в  1993  році після закінчення Новозибківського педагогічного училища, учителем  ГПД   і вчителем  фізичної культури Дібрівської  ЗОШ І-ІІІ ступенів. В   Іванчицькій ЗОШ   І-ІІ   ступенів   працюю з  1998 року.   В 2011  році з відзнакою  закінчив     вищий  навчальний заклад «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука»і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Фізичне виховання» та здобув кваліфікацію викладач фізичного виховання і спорту, фахівець з адаптивної фізичної культури.

Загальний стаж педагогічної діяльності 29 років. Виходячи з методичної концепції викладання фізичної культури, працюю над проблемою „Розвиток фізичних якостей дітей шкільного віку.”

І. Підвищення фахового рівня

         Фізична культура є важливою складовою частиною загальної культури суспільства, продукт його творчої діяльності. На кожному історичному етапі вона зазнає змін залежно від можливостей, які створюються певною суспільною формацією для її розвитку.

Напевно кожен із нас мріяв бути сильним, здоровим, витривалим, спритним і сміливим, хоче мати атлетичну фігуру, вміти швидко і довго бігати, високо і далеко стрибати, плавати і володіти всіма тими навичками, які постійно необхідні людині в житті. Здійснити цю мрію допоможемо ми, вчителі фізичної культури. Адже абсолютна більшість дітей народжується практично здоровими. Збереження і зміцнення здоров'я дітей в умовах сучасної школи досить проблематичне.

Фізична культура у загальноосвітніх навчальних закладах має на меті збереження і зміцнення здоров'я учнів, розвиток рухових здібностей, підвищення рівня фізичної підготовленості, формування ціннісних орієнтацій щодо здорового способу життя.

Для того, щоб давати суттєві знання учням, намагаюсь постійно збагачувати свої знання, розширювати свій світогляд: черпаю нову корисну інформацію з фахових журналів, цікавлюсь досвідом досвідчених учителів, мене також приваблюють цікаві розробки уроків, методи і прийоми роботи вчителів-новаторів. Нове та раціональне використовую на своїх уроках, практикую проведення нетрадиційних уроків.

ІІ. Навчально-виховна робота з учнями

Урок – основна форма фізичного виховання в школі, і обов’язковий  для всіх  учнів. Кожний урок становить єдиний процес, в якому виконання усіх завдань здійснюється у взаємному зв’язку. В той же час, загальні закономірності побудови уроку допомагають ефективніше підготуватися до нього.

Під час своєї діяльності враховую загальні вимоги до проведення сучасного уроку, а саме:

1)   озброювати учнів свідомими, глибокими, міцними знаннями;

2)    формувати в учнів  міцні навички та вміння, що сприяють підготовці їх до життя;

підвищити виховний ефект навчання на уроці, формувати в учнів у процесі навчання риси особистості;

3)    здійснювати всебічний розвиток учнів, розвивати їхні загальні та індивідуальні особливості;

4)    формувати в учнів самостійність, творчу активність, вміння творчо вирішувати завдання, які трапляються в житті;

5)    вироблення вміння самостійно вчитися, отримувати та поглиблювати чи поповнювати знання;

6)    формувати в учнів позитивні мотиви навчальної діяльності, бажання вчитися, потребу в розширенні й отриманні знань, позитивне ставлення до навчання.

В своїй роботі керуюся навчальною оновленою програмою для загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів 5-9 класів (за модульною системою) із навчанням фізичної культури. – К.: «Освіта» 2017р.. Для проведення уроків фізичної культури в школі маємо асфальтований спортивний майданчик для гри у баскетбол та поведення стройових вправ, естафет, тощо, а також гімнастичне містечко зі смугою перешкод, міні футбольне поле та бігова доріжка.

Уроки розпочинаю з шикування класу, рапорту чергового, привітання, ознайомлення із завданням на урок, виконання організовуючих вправ. В підготовчій частині використовую загальнорозвивальні  вправи в русі та на місці, з предметами (гімнастичні палиці, скакалки, м’ячі, обручі), а також спеціальні підготовчі вправи. Загальнорозвивальні вправи проводить черговий учень. Це дає можливість слідкувати, як учні володіють основними термінами.

Готуючись до проведення уроків, враховую і передбачаю фізичний стан класу, здійснюю особистісно-орієнтований підхід до навчання учнів. На уроках вирішую чотири основні напрями: оздоровчий, тренувальний, освітній і виховний. Більшість уроків провожу на свіжому повітрі, тому оздоровчий напрям служить для загартування організму, формування правильної постави, підвищення працездатності і зміцнення здоров’я. Тренувальний напрям служить для підвищення рівня фізичних якостей і рухової підготовленості. Освітній напрям дає змогу озброїти учнів знаннями з історії фізичної культури, гігієни фізичних вправ, освоєння учнями методики рухових дій, тренування розвитку рухових здібностей. Виховний напрям де одночасно здійснюється фізичне, розумове, моральне, естетичне та трудове виховання.

Однією з головних умов успішного навчання є здатність тримати дисципліну на уроці, в іншому разі не спрацьовують ніякі методичні прийоми та хитрощі. Дисципліна більшою мірою залежить від рівня  насиченості уроку, від уміння вчителя перемикати фази уроку, від його здатності задавати мотивацію і стимулювати учнівські успіхи, від уміння тримати педагогічну дисципліну, від уміння використовувати на практиці активні методи навчання.

У практиці роботи з фізичної культури застосовую різні методи навчання:

 - Словесні – пояснення, розповідь, розпорядження, команда, підрахунок;

 - Наочні – показ вправи вчителем, показ плакатів, схем, карток;

 - Практичні – виконання вправ учнями.        

Пояснення намагаюсь, щоб було лаконічним, конкретним, доступним і відповідати рівню розвитку учнів. Під час пояснення складних вправ увагу дітей акцентую на основному, щоб вони виконували її свідомо.

Розповідь застосовую в процесі ознайомлення школярів з новими вправами та рухливими іграми. Новий матеріал подаю в цікавій та образній формі.

Бесіду проводжу у вигляді запитань-відповідей, з чого видно, як учні засвоїли матеріал.

Розпорядження – це словесна вказівка вчителя, що не має конкретної форми, але пов’язана з виконанням якоїсь дії учнів.

Команда розпорядження вчителя, що має конкретну форму і точний зміст.

Команда часто супроводжується рахунком, що регулює темп і ритм вправ.

Серед методів навчання найдоступніший – показ. Показуючи вправу, майже завжди виконую її разом з учнями. Крім особистого показу досить часто застосовую на уроках схеми.

До практичних методів навчання належать вправи. Багаторазове повторення допомагає швидше оволодіти технікою вправи і підвищує якість виконання.

Під час проведення уроку намагаюсь поєднувати словесні методи навчання, наочного сприймання та практичні методи виконання вправ. Правильне поєднання цих методів сприяє формуванню і розвитку фізичних якостей в учнів, повнішого уявлення про рухову дію.

Стараюсь привчати дітей до спортивної термінології, збагачувати їхній словниковий запас.

Залежно від того, які завдання ставляться на уроці, урок відноситься до певного типу. Проводжу:

-         Вступні уроки;

-         Уроки вивчення нового матеріалу;

-         Уроки повторення;

-         Уроки змішаного типу;

-         Контрольні Уроки;

-         Підсумкові уроки.

На уроках використовую такі елементи новітніх педагогічних технологій:

здоров'язберегаючі технології; групові технології; ігрові технології (змагання); технологія індивідуального навчання; колективний спосіб навчання; технологія формування творчої особистості, а також ще використовую такі методи роботи учнів: фронтальний, позмінний, потоковий, круговий.

Фронтальний метод  полягає в тому, що всі учні класу одержують одне завдання і вони виконують його одночасно під наглядом вчителя.

       Позмінний метод полягає в тому, що учнів поділяють на зміни, які по черзі виконують вправи. Наприклад, такий метод використовую при виконанні нормативу „згинання і розгинання рук в упорі лежачи,“  „вис на зігнутих руках,“ де потрібне чітке виконання вимог.

      Потоковий метод  забезпечує виконання вправи учнями по черзі один за одним, тобто потоком. Наприклад, стрибки у довжину з міcця та з розбігу, висоту.

     При груповому методі учнів об’єдную в групи за рівнем фізичної підготовленості. Кожна група самостійно займається окремою вправою, яка потребує досить багато часу для вивчення. Груповий метод частіше використовую при удосконаленні рухових дій і навиків фізичних якостей.

     При коловому методі тренування учнів також поділяю на групи. Кількість їх залежить від кількості місць занять, станцій. Стараюсь складати такий комплекс вправ, який би забезпечив послідовне навантаження на всі групи мускулів. Скільки в комплексі вправ, стільки ж і станцій. На кожній станції учні виконують певну вправу або кілька вправ. Потім за сигналом учні переходять на інше місце  занять.

Цей метод дає змогу підвищити моторику, щільність уроку, розвивати фізичні якості, самостійність учнів.

     Індивідуальний метод і метод змагання тісно переплетені один з одним.

В своїй роботі намагаюсь практикувати нестандартні уроки, наприклад: урок-змагання, урок-спортивна вікторина із застосуванням теоретичних і практичних знань по темі „Спортивні ігри,” уроки-конкурси. У ході навчання реалізовую міжпредметні зв’язки з предметами природничого напряму, основами здоров'я, завдяки цьому уроки для учнів стають цікавішими і захоплюючими, веселими і пізнавальними.

ІІІ. Удосконалення досвіду роботи

Працюючи з  учнями, роблю висновок, що всі перераховані форми роботи фізичного виховання мають кінцеву мету сформувати в учнів уміння і навички самостійних занять фізкультурою у повсякденному житті.

По закінченню школи, учні повинні вміти самостійно підтримувати належний стан свого організму. Особисто мені хотілося б відвідати якомога більше уроків учителів, які мають передовий досвід роботи, ознайомитися з їхньою методикою та рекомендаціями викладання фізичної культури.

І на завершення скажу: „Хто день починає із зарядки, у того здоров'я в порядку.”